Використання комп*ютерних та інтерактивних технологій на уроках музики.

Докорінні зміни, що відбуваються нині в українському суспільстві, зокрема і в освіті, вимагають глибокої перебудови педагогічної та психологічної науки відповідно до нових реалій сучасного життя.

Характерною ознакою нашої епохи є перехід суспільства від індустріального стану розвитку до постіндустріального, а нині – до інформаційного. Запровадження в навчальний процес сучасних інформаційних технологій відкриває нові шляхи й надає широкі можливості для подальшого загального та професійного навчання, всебічної активізації творчих, пошукових, особистісно зорієнтованих форм організації навчання.

Комп’ютерні технології.

Сучасні комп’ютерні технології у мистецькій освіті учнів базуються на ідеї їх інтеграції з традиційними навчальними методиками.

Педагогічний досвід показує, що використання інформаційних технологій на уроках музики сприяє всебічному і гармонійному розвитку особистості дитини, насамперед розвитку її творчих здібностей. На уроках музики гармонійно поєднуються знання комп’ютерної грамоти з музикою, образотворчим мистецтвом, літературою, і, як результат цього поєднання, створюються унікальні творчі направлення (комп’ютерний малюнок, живопис, графіка, декоративний дизайн тощо).

Використання у процесі навчання методу проектів   допомагає розкрити процес створення дитиною творчої роботи від задуму до втілення, є можливість побудувати нестандартний урок: урок-мандрівку, малювання в уяві образів, навіяних чарівною музикою та розповіддю педагога, виконання композицій з імпровізуванням, формою, об’ємом, трансформацією кольору, тону, графічного ритму.

Запровадження інформаційних технологій на уроках музики забезпечує вирішення завдань всебічного розвитку природних, творчих здібностей учнів, а саме:

-         фантазії і художньої уяви;

-         асоціативного сприйняття і мислення на основі художнього і музичного матеріалів;

-         розуміння поняття ритму в природі і мистецтві;

-         відчуття простору, форми, контрасту, динаміки, кольорової палітри.

Використання комп’ютера на уроці створює можливості для розвитку зорової пам’яті, фантазії, формування у дітей естетично-гармонійного світосприйняття.

Сучасні інформаційні технології сприяють засвоєнню знань на основі моделі навчальної комунікації «учитель – комп’ютер - учень», що є ще одним дидактичним засобом організації навчального процесу, підтверджує необхідність вивчення мистецьких дисциплін за допомогою методів алгоритмізації навчальних дій та інтеграції каналів передавання інформації, порядку навчальних дій на основі наочно-ілюстративної системи знань засобами технології мультимедіа. Цей підхід є надзвичайно ефективним у підготовці та проведенні уроків музики.

Використання інформаційних технологій дозволяє залучити учнів до такої діяльності:

-         створення творчих робіт;

-         пошукової роботи під час вивчення народної творчості, української музичної культури, творчості композиторів світу тощо;

-         оформлення результатів своїх досліджень у вигляді методу проектів за певними темами.

У сучасній методиці вже наявні різні види розробок, які рекомендовано до впровадження у процесі вивчення музики у школі.

Найбільш зручним засобом для створення уроків з мультимедійним супроводом є програма Microsoft Power Point. Особливо зручною вона є під час подання нового матеріалу. Наприклад, у процесі вивчення теми «Наші великі сучасники» значну допомогу і учням, і вчителям надають ресурси мережі Інтернет. Її використання дає можливість швидко знаходити й користуватися додатковою інформацією у підготовці до уроку. Зацікавлення у дітей викликає можливість взяти участь у зазначеному процесі.  Отримання та опрацювання учнями різноманітної музичної інформації через Інтернет стає поширеним напрямом розвитку їх пізнавального інтересу  до музики, а також однією із форм вивчення світового музичного мистецтва. Завдання для пошуку в Інтернеті є такими: прочитання статей, текстів, художніх творів, прослуховування музичних фрагментів. Мета такої роботи з учнями полягає в наступному: прослідкувати, в який спосіб мережа може сприяти розвитку дитячої уяви, і захопити школярів бажанням знаходити, працювати і насолоджуватися музичними творами.

Використання інформаційних технологій сприяє закріпленню інтегрованих знань та формуванню вмінь, набутих на уроках музики, образотворчого мистецтва,  літератури, які надихають на створення власного творчого  доробку, дозволяють учителю музики контролювати художньо-творчий розвиток учня, формувати спеціалізовані  знання у процесі виховання особистості в музиці, реалізувати можливості сучасних засобів навчання.

Наше сьогодення зумовило появу багатьох, проблем у методиці викладання музики в загальноосвітній школі. Сьогодні існує чимало варіантів навчальних програм з музики, багато можливостей їх інтерпретацій.

Але вдосконалення методики проведення уроків музики — основної форми музичного виховання школярів — було й залишається головним завданням ме­тодики масового музичного виховання. Усе починається з уроку й усе до нього повертається. Навколо уроку виникає найбільше суперечок, роздумів. Яким він має бути сьогодні: за формою, змістом? Як зробити урок музики справді ціліс­ним уроком мистецтва, де учні відкриватимуть для себе нові грані музики як єдиного цілого? Які види діяльності застосовувати? Якою повинна бути струк­тура уроку музики? На всі ці питання не існує вичерпних відповідей, тому що немає однакових дітей, однакових класів, однакових учителів.

Питання удосконалення сучасного уроку музики  розглядаються з позицій авторських уявлень про раціональні шляхи музичного виховання школярів.

Учителі музики є творцями уроку. Від майстерності учителя залежать рівень і якість інтелектуального, музично-естетичного та морального розвитку дітей. Психолого-педагогічні закони як основа будь-якого педагогічного проце­су пронизують питання дидактичної структури та аналізу уроку музики.

Учитель постає на уроці своєрідним майстром, який своїми знаннями, сма­ками, душею та серцем, словом та діями плекає майбутніх творців. Урок музики також мусить бути творчим і, як усяка творчість, підпорядкуватися певним зако­номірностям, науковим положенням та водночас відображати специфіку пред­мета. Поштовхом до педагогічної творчості для мене стали цікаві практичні мате­ріали з використання на уроках музики вокально-хорових вправ, музично-рит­мічних рухів, музикування, творчих завдань, використання інтерактивних та комп’ютерних технологій.

Інтерактивні технології.

Для загальної мистецької освіти  застосовування інтерактивних технологій є мало дослідженим аспектом інноваційної діяльності вчителя.

Інтерактивний (англ. Intеractio  -  взаємодія) означає «здатний до взаємодії,  співробітництва, діалогу». (Префікс «Інтер» ... у дослівному перекладі з латинської мови означає «перебування поміж»).

Інтерактивне навчання, на думку О. Пометун і Л. Пироженко,  — це специфічна форма організації пізнавальної діяльності,   яка має конкретну передбачувану мету — створення комфортних умов навчання, за яких кожен  учень відчуватиме  свою успішність, інтелектуальну спроможність. Головне - інтерактивні методи створюють   умови для між особистісної  взаємодії учнів.

Метою інтерактивних технологій   навчання є набуття учнями інтеркультурної компетентності, готовності, здатності до комунікативної і кооперативної діяльності, оволодіння комплексом    відповідних умінь З огляду на велику кількість інтерактивних умінь, їх класифіковано у такі основні групи:

·        вміння слухати партнерів і виявляти до них прихильність, доброзичливість, толерантність;

·        вміння  переконувати, аргументувати власну думку, керувати емоційним станом;

·        вміння дискутувати, підтримувати зворотній зв’язок,     ініціювати  спілкування, доходити компромісу;

·        вміння взаємодіяти, співпрацювати, встановлювати ділові контакти,працювати в парі, малих групах, колективно.

Отже, основою інтерактивних педагогічних технології є спілкування. Спілкування — це форма діяльності, психічного контакту, що здійснюється між людьми, як рівноправними партнерами, і виявляється в обмін інформацією, взаємовпливі, взаєморозумінні. Спілкування буває вербальне  і невербальне.

Фахівцями   виділяються   чотири    функції   спілкування:    перша пов’язана з предметною діяльністю, друга характеризується спілкуванням заради нього самого, третя виявляється у процесі передачі духов­них цінностей, четверта спрямована на залучення до цінностей іншого.

Гуманізація навчально-виховного процесу передбачає здійснення особистісно - орієнтованого спілкування     з учнями (Ш.Амонашвілі,  І.Бех, В.Семиченко, Н.Щуркова) Так, І.Бех акцентує розвиваючу роль спілкування у виховному процесі як домінуючу і розрізняє   поняття «мо­вленнєве спілкування» і «педагогічне спілкування». Своєрідність останнього вчений вбачає в тому, що у виховному процесі два суб’єкти мають альтернативні позиції: вихователь   виступає носієм і трансформатором особистісних цінностей, а вихованець мусить ними лише оволодіти. У мовленнєвому спілкуванні, навпаки, наявна єдність думок і поглядів.

На  уроках мистецтва зазвичай панує монолог учителя, хоча в організа­ції будь-якого виду художньо-пізнавальної діяльності можна знайти належне місце діалогу і полілогу. Діалог (вербальний, візуальний, кінетичний, та ін.) - це форма існування людини, і сутнісна характеристика, що передбачає обмін духовними цінностями. Діалогічне спілкування є засобом стимулювання художньо-інтерпретаційної діяльності учнів, прояву рефлексії у процесі пізнання мистецтва.

Педагогічний діалог – це своєрідна поліфонія взаємодії, де специфічні дії вчителя, який моделює навчально – виховний процес на партнерських  стосунках (відкритість, довіра, повага, симпатія, тощо),  створюють умови для самовираження кожного учня. Завдання вчителя – гуманного, а не авторитарного  -  допомагати школярам долати чи  нейтралізувати психічні, смислові та інші бар’єри спілкування, емоційно захоплювати спільною діяльністю, розкривати й підтримувати творчий потенціал особистості.

         Під терміном «діалог» розуміється не просто розмова, бесіда (дослівний переклад з грецької), а насамперед ланцюжок взаємозалежних вербальних і невербальних дій-спілкувань між педагогом і учнями на основі партнерських стосунків, обміну особистісними духовними цінностями. Діалогова педагогічна взаємодія має бути забарвлена позитивними емоційно-естетичними переживаннями школярів і  ґрунтуватися на емпатійному ставленні вчителя до всіх учнів (співучасть, допомога, підтримка). За таких умов у дітей виникає захоплення художньою діяльністю, домінують відчуття успіху, насолоди від бодай мінімальної самостійної участі на шляху до пізнання мистецтва.

         З-поміж низки інтерактивних методів, доцільних для організації аналізу-інтерпретації творів мистецтва високу ефективність має фасилітована дискусія.

Фасилітація (від лат. fasilis - , легкий, англ. fasilitate – полегшувати, допомагати) – технологія навчання, принциповою особливістю якої є опосередкована участь педагога у колегіальному самонавчанні учнів.

Фасилітована дискусія як  одна з форм педагогічного спілкування, полягає в колективному обговоренні певної проблеми, що має на меті колегіально наблизитися до результату (віднаходити рішення, відкривати нові ідеї,  утворювати консенсус) за допомогою певних стратегій, спрямовуючих запитань і спеціальних прийомів ведучого – фасилітатора.

         Технологія спрямована на розвиток уміння учнів пильно спостерігати, розмірковувати про зміст художніх творів, що стає можливим завдяки багатозначності образів мистецтва, їх здатності інтригувати й пробуджувати різні думки. Враховуються потреби й інтереси глядачів – початківців, які набувають умінь спостереження й рефлексії – компонентів візуальної компетентності.

Творчі завдання на уроках музики.

Кожен, хто в будь-якому з мистецтв зумів створи­ти

 хоча б крупицю свого, буде відчувати, любити

і розуміти це мистецтво глибше й природніше,

як співучасник будівництва.

(Б. Асаф ‘єв).

Психологи та педагоги не раз відзначали, що музика стимулює до творчої діяльності, зокрема формує пізнавальні та емоційно-мотиваційні функції, роз­виває творче мислення й комунікативність, а також позитивні якості характеру (систематичність, працьовитість, наполегливість у досягненні мети). Уміння й навички, набуті в галузі музики, переносяться на інші, немузичні види діяльності дітей. На уроках музики в загальноосвітній школі особливе значення має зайня­ти творча діяльність дітей, яка сприяє формуванню уяви, мислення, винахідли­вості, творчих здібностей.

Широко поширена точка зору про виняткову складність і навіть неможли­вість використання музичної творчості в масовому музичному вихованні була заперечена Б.Яворським та його послідовниками ще на початку 20-х років XX століття.

Найелементарніший імпульс до творчості — це зацікавити дітей винаходом власної інтерпретації музичного твору, підголосків і варіантів наспіву, власного варіанту інсценізації пісні, власного елементарного інструментального супро­воду, власної вправи для розспівування тощо. До творчості можуть спонукати:

— віршований чи прозовий текст, його зміст, звукові фарби й інтонації (шлях від мовного ритмоінтонування до музичного);

—сама музика, глибоке проникнення в її світ: навчивши розрізняти в загаль­ному потоці звучання окремі "музичні слова", "фрази", цілі "розповіді", учні відчують потребу самим "заговорити" цією, тепер уже близькою і зрозумілою їм "музичною мовою".

— оточуючий дитину світ звуків — цокіт копит, щебетання птахів, стукіт па­даючих крапель, вигуки голосів, дзенькіт дзвонів тощо;

—   програмно-ілюстративні завдання;

—   використання комп’ютерних програм;

—ритми рухів, у тому числі танцювальних, образних…

Спрямувати учнівську творчість можна в різних напрямках — літературно­му, образотворчому, театрально-драматичному і, що особливо важливо, — му­зичному, причому комп’ютерні технології дозволяють дитині спробувати себе у створенні музичних образів, мелодій тощо.

Зразком літературних творчих завдань можуть бути: підбір або написан­ня віршів до музики, малюнків, творів-вражень про музику, творів на музично-естетичні теми, створення казок, легенд (учні обов’язково мусять виразно про­читати їх у класі).

Наприклад, можна використати наступні завдання: підібрати вірші про при­роду, написати оповідання про любов українського народу до пісні, написати легенду, казку, де б головними героями були музичні інструменти, музиканти, власне, сама музика (вивчений на уроці музичний твір). Учням восьмого класу можна запропонувати написати листи від "наших великих сучасників" моло­дому поколінню XXI сторіччя.

Систематизація вивченого матеріалу й літературна творчість поєднаються у завданні "Складаємо програму концерту..." (при цьому можна ще й барвисто оформити її):

-класичних творів, які використовують як цитати народні пісні; жартівливих пісень різних народів світу (у 4 класі);

- "Подорож до музичної галереї картин" (програмних творів, пов’язаних із живописними) (у 5 класі);

- героїчної (ліричної) музики (у 7 класі);

- творів знайомого (улюбленого) композитора та ін.

Музичні враження учнів можуть підсилюватися зразками образотворчого мистецтва. Художня діяльність направлена передусім на розвиток асоціатив­ного мислення дитини, пошук ним таких виразних засобів у інших видах мистец­тва, які б допомогли усвідомити зміст музичних образів.

Творчими образотворчими завданнями можуть бути: намалювати сюжети музичних творів, виліпити з глини, пластиліну персонажів музичних казок, п’єс, пісень, оформити програму та афішу концертів, музичних спектаклів, створити ескізи костюмів для дійових осіб опер, балетів, мюзиклів, фрагментів декорацій.

Широкі можливості для творчих завдань надає комп’ютерна програма «Paint», яку можна використовувати псля прослуховування музичних творів,

під час знайомства з якими, так чи інакше пов’язаними з карти­нами природи ("Дощик" В.Косенка, "Ранок" із сюїти Е.Ґріга "Пер Гюнт", "Зимо­вий ранок" і "Пісня жайворонка" з "Дитячого альбому", п’єси з циклу "Пори року" П.Чайковського, "Дощ і райдуга", "Вечір" з "Дитячої музики" С.Прокоф’єва та багатьох інших) можна запропонувати учням підібрати кольори, фон, які б допомогли розкривати стани природи й душі людини, намалювати пейзаж, що відповідає музичному образу. (Додаток 1) Даючи дітям завдання намалювати картину на тему програмного музичного твору, потрібно звернути їхню увагу на зобра­ження характерних персонажів, пошук виразності колориту, ліній і штрихів ма­люнка, композиції.

Можна рекомендувати також прийом зображення на аркуші паперу ліній, відповідних характеру мелодії, що звучить, її "злетам" і "падінням", контрасту регістрів, динаміці, темпу тощо. Причому лінії ці учні можуть також вигадати самостійно.

Цікавий приклад під назвою "Музичний живопис" наводить Емча Дейнс у "Першій музичній енциклопедії".

Щоб запам’ятати складену тобою чи почуту десь музику, можна помалю­вати фігурки, що нагадують звуки. Фігурки можуть показувати, наскільки звук високий чи низький, гучний чи тихий, довгий чи короткий. Можна приду­мати нову музику за малюнками чи фотографіями.

Треба дати завдання дітям спробувати  значками намалювати мелодію улюбленої пісні, добре обміркувати їх форму, колір і розташування. Постаратися, щоб значки були подібними до зву­ків, які вони хочуть зобразити. Можна скористатися підказками, але старатися  придумати свої власні. Довжину звуків можна передати розміром значків.

Значки можна ставити на сторінці вище чи нижче, щоб позначити підви­щення й пониження тону, а також; перехід від ноти до ноти.

Динаміку звуків можна позначити кольоровими олівцями. Голосні звуки позначати яскравими фарбами, а тихі — блідими.

До того ж можна позначити граючі інструменти. Придумати  для кожного з них свій знак. Наприклад, маракас (пандейру) позначити  хвилястою лінією, а барабан — зірочкою.

Спробувати записати цим способом іншу мелодію. Попросити  друзів відгадати, що це за мелодія. Можна пограти у "Відгадайку", по черзі замальовуючи й відгадуючи мелодії.

Так само можна записати і свої музичні твори. Запис допоможе дітям швидко згадати їх, щоб виконати знову.

Знайомство учнів з жанрами опери і балету дає підставу залучати їх до малювання костюмів і декорацій до опер "Коза-Дереза", "Зима і Весна", "Тарас Буль­ба" М.Лисенка, до балетів "Спляча красуня" П.Чайковського, "Попелюшка" С.Прокоф’єва та ін. Проведення спільних уроків вчителями музики й образотво­рчого мистецтва (хоча б один раз на чверть) допоможе організувати колективні і групові роботи — із створення панно, колажів, макетів декорацій, ліплення на теми балетів і опер, а також—тематичних робіт "Портрет у музиці й живописі", "Пейзаж в музиці, літературі й образотворчому мистецтві", "Образи народних казок в музиці й декоративно-прикладному мистецтві" тощо.

Пластична творчість продовжує лінію розвитку емоційного відгуку дітей на музику, про яку вже йшла мова про музично-ритмічні рухи. Для нього учитель музики підбирає музичні твори, що мають програмний зміст, або такі, у яких яскраво й наочно розкривається музичний образ.

Мотивів для пластичних імпровізацій музика дає безліч, вчителеві ж необхід­но з позицій методики визначити: який образ за своїм емоційним ладом дореч­ний для пластичного втілення на даному уроці, чи не перешкодить цій роботі його музичне оточення; як точно і стисло сформулювати завдання для пластич­ної імпровізації даного твору; яку форму — індивідуальну, групову, колективну, імпровізацію "по ланцюжку"— вибрати для конкретного твору.

Музичні творчі завдання можна систематизувати по-різному:

1. За внутрішніми характеристиками (музичними елементами) - ритмічні, мелодичні;

2. За зовнішніми характеристиками (виконанням) - мовні, вокальні, інстру­ментальні, комплексні.

Творчі завдання на основі ритму  - ритмічні імпровізації:

—"луна": учень проплескує ритмічний рисунок (РР), а інший—повторює ритмічний рисунок і додає новий;

—"питання -відповідь": учень проплескує РР питання, а інший—РР відпо­відь;

—ритмізація слів, словосполучень, віршиків, загадок, лічилок, примовок, приказок тощо;

—підбір слів до заданого РР (наприклад, назви рослин на РР "та-ті-ті-та");

— "ритмічні загадки": впізнати пісню, вивчену вправу за РР; на дошці запи­сано ритмічну вправу з пропущеними тактами—учні проплескують та запису­ють РР, якого не вистачає;

—ритмічний канон;

— імпровізації на основі ритмічної вправи: ставиться завдання змінити поча­ток, кінець, метр (дводольність на тридольність чи навпаки), певні такти;

—створення ритмічного супроводу до вивчених пісень, танків, ігор.

Творчі завдання на основі мелодій —мелодичні імпровізації: —мелодика слів, словосполучень, віршів... (наприклад, "сильний вітер", "ле­генький вітерець"; "сонечко сходить", "сонечко заходить"); —імпровізування на задані звуки, заданий ритм; —домислити вступ, закінчення;

— імпровізований (речитативний) діалог учителя й учнів;

— "співацькі переклички": один учень чи учитель загадує мелодію (фразу, інтонацію), а інший повторює, змінивши темп, тембр, динаміку, РР;

—"запитання-відповідь": відповідь має мати чітке завдання (наприклад, від­повідь на одному звуці, на стійких звуках, поступовий рух мелодії догори, вниз, зі збереженням РР, з новим ритмом і т.п.);

—"пропущені місця": у вправі (поспівці), записаній на дошці, пропущено такти, які треба доскладати;

— ритмічно-мелодичні імпровізації (наприклад, у народному, джазовому стилі);

—   імпровізація пісні або п’єси.

Мовні імпровізації починаються з пошуку емоційно-образних визначень характеру й настрою музики й передачі їх смислового значення у відповідному виразному тоні: радісно, ясно, тривожно, похмуро і т.п., а також інтонаційно-осмисленого читання тексту пісень під час їх виконання й розучування.

Наступний етап мовних імпровізацій—ритмізація (читання у власному рит­мі) віршованих рядків: зразків дитячого літературного фольклору, дитячої поезії. Приклади мовних імпровізацій:

Грай, бджілко, грай!

В полі, в лісі, на леваді.

Усі квіти тобі раді,

Увесь рідний край!

Грай, бджілко, грай!..

(Марійка Підгірянка)

Джміль

У козацьких шароварах ходить джміль по квітнику

Й поглядає — чи не варять джем із вишень у садку.

(Микола Луговик)

Ластівка

— Ластівочко сизокрила, звідкіля ти прилетіла?

—   Прилетіла я порану із-за моря-океану.

— Що ти діткам принесла?

— Сонця, ласки і тепла!

(Анатолій Камінчук)

Сонячні зайчики

В зелен-лузі скік та скок — водять зайчики танок.

В хороводі не вгавають. Косарів розвеселяють.

Дружно граються, смішать всю зарічну сіножать.

 В зелен -лузі за селом досхочу награлись,

А як сонечко зайшло, — зайчики сховались.

(Степан Жупанин)

Ранок.

Із перлистого туману

При яснім моїм вікні

Устає півсонний ранок.

Гасить зорі і вогні.

Гасить зорі і вогні

У туманній тишині.

(Максим Рильський)

Місяць і зірки.

Тихий вечір, тихий, красний.

Над горою місяць ясний

Пасе зірки, завертає.

На трембітці вигравас:

—   Гой, зірки, гоя, гоя.

—   Трембіточка срібна моя.

—   Трембіточка срібна моя,

—   Гой, зірки, гоя, гоя!

—   Ходить місяць аж до ранку.

—   Вийшла зоря на полянку:

—   Ой місяцю, місяченьку.

—   Зганяй зірки помаленьку.

(Марійка Підгірянка)

Паралельно із завданням ритмізації вірша можна запропонувати учням по­думати над тим, якими інтонаціями — маршовими, пісенними або танцюваль­ними — можна озвучити цей вірш.

"Пісенні" вірші рекомендується виконувати співучо; "танцювальні"—з ха­рактерними для танцю рухами рук, ніг, корпусу, підкреслюючи мовними інто­націями акценти; "маршові" — з відповідними цьому жанрові призовними ін­тонаціями, зображаючи кроки на уявних барабанах або "маршируючи" паль­цями по столу. Таким чином, уже перші досліди мовних імпровізацій можна зв’язати з вихованням у дітей почуття жанрової приналежності вірша, відчуття  його музикальності.

Вокальні імпровізації можуть бути перехідною ланкою до розучування пісні, коли учні придумують мелодію на заданий текст.

У практиці вокальної імпровізації склався стереотип, в основі якого вироб­лення в учнів уміння продовжити почату вчителем мелодію і завершити її, як правило, на тоніці заданої тональності.  

Д. Кабалевський пропонував нарівні з цим не відмовлятися від іншого — імпровізованих мелодій з виходом за межі звичних мажорно-мінорних ладових співвідношень, коли мелодія не обов’язко­во повинна завершуватися тонікою, а може йти у всілякі "питальні", "незавер­шені" інтонації. Саме комп’ютерна програма  «Студіо» сприяє  виробленню в учнів самостійно складати мелодії, або продовжувати її.

Серед найбільш вживаних вокальних імпровізацій є:

Озвучення імен — творче завдання, що дається учням на початку знайомства. Проспівуючи питання-завдання типу: "Назви своє ім’я. Як тебе звуть? Давай знайомитися. Я — Вікторія Вікторівна. А ти?"—учитель пропонує відповідати на музичне запитання музичною відповіддю. При цьому потрібно звернути увагу учнів на те, що можна називати-співати повне ім’я (Тетяна) або його короткий варіант (Таня). З перших дослідів озвучення імен слід привчати дітей "співати" своє ім’я як можна виразніше, передавати в звучанні голосу свій характер або свій настрій в даний момент.

Імена дітей іноді записують на дошці, позначаючи наголошені склади, зобра­жаючи під ними умовними графічними знаками ритмічну формулу. Поступо­во в цьому завданні можна використати нотний запис на дошці вигаданих дітьми інтонацій, що допоможе учням поєднати слухові уявлення із зорово-графічни­ми, покаже варіанти звучання імен, звуковисотну, метроритмічну основу. В міру того, як діти будуть все успішніше справлятися з таким завданням, у нотному записі треба додавати різні знаки нотного листа, вказуючи характер звучання (тихо, ласкаво, хвастовито, сумно), тривалості нот, такти, розмір, ди­наміку та ін.

Питання — відповідь — музичний діалог, музична бесіда між учителем і учнями, між парами учнів, між солістом і всім класом. Учитель пропонує дітям стати учасниками гри: співатиме запитання, а учням треба давати музичні відповіді—вигадувати мелодію й проспівувати її. Темою імпровізованого діа­логу може бути обговорення організаційних питань (Хто сьогодні черговий?), бесіда після прослуховування музики (Якого характеру ця п’єса? Який композитор її написав?), перевірка нотної грамоти (Як називається цей знак? Що таке такт?). У музичних питаннях учителю необхідно» урізноманітнювати їх інтонаційно-образний лад, ладове забарвлення, інтонацію (вигук, заклик, скарга, здивуван­ня та ін.).

Інструментальні імпровізації пов’язані з використанням найпростіших му-іичних інструментів. Якщо в класі є тільки ударні інструменти, то треба використа­ти їх для ритмічного супроводу п’єс, пісень, музичних казок, мовних імпровіза­цій. Якщо в класі є звуковисотні інструменти, то можна вчити дітей підбирати підголоски до мелодій пісень, що виконуються, знаходити "остинатні" звуки основних гармонічних функцій — тоніки, субдомінанти й домінанти для супро­воду деяких творів.

Комплексна музична імпровізація поєднує у собі вокальну, інструменталь­ну, рухову, танцювальну, ігрову, театралізовану діяльність у наступних творчих завданнях: інсценізація, театралізація вокальних творів, пісень-ігор, творів для слухання; колективне створення казок .

         Таким чином, застосування у навчально-виховному процесі інноваційних художньо-педагогічних технологій – інтерактивних, ігрових, комп’ютерних з їх широким педагогічним інструментарієм спрямовано на подолання автономності мистецьких знань, умінь і уявлень учнів, формалізму у навчанні й вихованні, на формування провідної для загальної мистецької освіти художньо-естетичної компетентності школярів – особистісних і соціальних, загальнокультурних і функціональних, предметних і міжпредметних, саморегуляції та самовдосконалення.

Література:

-         Клокар Н.І., Чубарук О.В., Вітюк О.П., Концепція діяльності наукової лабораторії інформаційних технологій навчання КОІПОПК // Організація діяльності наукових лабораторій інституту: Науково-методичний посібник / За ред. Н.І. Клокар, О.В. Чубарук. – Біла Церква, 2005 – С.51-55

-         Пометун О.І. та ін. Сучасний урок.  Інтерактивні технології навчання: Наук.-метод. посібник / О.І.Пометун, Л.В.Пироженко / За ред. О.І. Пометун – К.: А.С.К., 2004. – 192 с

-         Обрізан К.М. Програмні засоби навчального призначення // Інформатизації середньої освіти програмні засоби, технології  досвід, перспективи / За ред. В.М.Мадзігона, Ю.О.Дорошенка . – К.: Педагогічна думка, 2003. – С.156-165

-         Основи нових інформаційних технологій навчання: Посібник для вчителів / Авт. кол. за ред. Ю.І.Машбиця. - К.: ІЗМН, 1997.

-         Чебмбержі М. Концептуальні напрямки і динаміка розвитку Київської дитячої Академії мистецтв // Українська культура і мистецтво в сучасному державному процесі: стан, проблеми, перспективи: 3б. наук. праць. – К., 2000.

Урок музики в 6 класі Тема уроку: «Микола Леонтович - майстер хорової музики»

Мета:

 1.Поглибити знання учнів про творчість  Миколи Леонтовича. Засвоїти сутність термінів і понять: мішаний хор, підголосок, обробка, репродукція. Поглибити знання про особливості хорового співу і  твори, призначені для виконання хору.

2.Розвивати вокально-хорові навички, творчі виконавські здібності.

3.Виховувати почуття співпереживання, прищеплювати музичний смак, розвивати інтерес до творчості М.Леонтовича.

Місце прведення уроку: комп’ютерний клас.

Обладнання уроку: презентація уроку, тексти  пісень для роботи, засоби мультимедіа, музичний інструмент акордеон, аудіозапис музичного твору для прослуховування «Щедрик», збірник хорових обробок М.Леонтовича.

Тип уроку: комбінований урок з використанням комп’ютерних і інтерактивних технологій.

Література:

1. Микола Леонтович. Спогади  листи матеріали.Київ «Музична Україна»1982.

2.Гумінська О.О. Уроки музики в загальноосвітній школі.. Тернопіль, «Навчальна книга – Богдан» 2005.

3.Островський В.М., Сидір М.В., Музика. 6 клас, Посібник – зошит, Т., «Навчальна книга-Богдан», 2001.

План уроку:

І. Організація класу.

1.Вхід учнів у супроводі  укр.нар.пісні «Щедрик»

2.Привітання:

ІІ.Оголошення теми і мети уроку.

ІІІ. Презентація «Микола Леонтович – майстер хорової музики»

ІV. Українська народна пісня «Щедрик»  - слухання.

VІ. Поспівка.

VІ. Українська народна пісня «Ой чи є, чи нема» - розучування.

VІІ. Підсумок уроку.

VІІІ. Домашнє завдання.

ІХ.  Вихід під українську  народну пісню «Ой чи є, чи нема» - виконання пісні  - імітація щедрівки (рольова гра)

Хід уроку:

Вчитель  Діти,  темою нашого уроку є: «Микола Леонтович – майстер хорової музики». Наша мета: поглибити знання про творчість Миколи Леонтовича, ознайомитися з  новими музичними термінами і поняттями, розучити укр. нар. пісню «Ой чи є, чи нема»

 Наш  урок я хочу почати  уривком із вірша  Павла Тичини «Леонтович» .

Мамонько, люблю я пісню

Про зозулю і про гай,-

Я просю тебе, ну, люба,

Леонтовича співай!

Ти ж мені про нього вчора

Ой же як  розповіла!-

Про калину й про малину,

Що у лузі розцвіла…

Що в той луг та у лужечок

Ти біжком і я біжком –

Леонтовича зустрінем

Над річкою бережком…

         Отже серед славних діячів української музичної культури яскраво виділяється незвичайною життєвою долею і напрочуд самобутнім талантом Микола Дмитрович Леонтович.

         Нікому не відомий народний учитель з Поділля, музикант-самоучка, він сягнув вершин світового музичного мистецтва, сказав у ньому своє дзвінке й вагоме слово,    глибоко розкрив співучу вдачу свого народу.

         Український композитор, хоровий диригент, музично-громадський діяч, педагог, збирач музичного фольклору, М.Д.Леонтович народився 13 грудня 1877 року в селі Монастирьок біля Немирова на Вінничині. До речі, завтра виповнюється 131 річниця з дня його народження.

Зі спогадів його старшої доньки, вчительки Галини Миколаївни (1903-1980): «Музика в нашій сім’ї здавна займала не останнє місце.

Сам Дмитро Феофанович (батько композитора був священником) не тільки любив співати, а й добре грав на скрипці, балалайці, гітарі, цитрі. Маленький Микола часто слухав гру свого батька, а згодом сам почав співати і підбирати народні мелодії на музичних інструментах, зокрема на скрипці. За безмежну закоханість у музику Миколку дуже поважали його сестри  - Олена та Вікторія, були ще сестри – Марія, Єлизавета (померла в дитинстві) та брат Олександр, який мав непоганий голос і дуже любив співати романси. Микола мало куди ходив і більше приділяв уваги самостійним музичним заняттям. Особливо багато часу віддавав він їм у період навчання у Кам’янець-Подільській семінарії. Його музичні здібності одразу привернули увагу місцевих спеціалістів, його навіть запросили співати у архієрейський хор. Обидва брати закінчили семінарію (так як їх батько був священнослужителем), однак Микола став сільським учителем, а  Олександр пішов служити у військо і деякий час перебував у Польші (в Лодзі). Під час семінарських канікул Микола Дмитрович приїздив у село Новоселиці, а потім – Білоусівку, де жили його батьки, саме в Білоусівці він записав від селян багато пісень, які згодом використав у своїй творчості.

Одружився Микола Дмитрович в с. Підлісцях на Волині 1902 році з дочкою революціонера. Згодом народилися ми -  його доньки Галина та Женя.

 В той час батько  писав багато, але композитором себе ніколи не називав. Якось (уже після його смерті) мама розповідала, що тільки раз він сказав їй: «Ти не хвилюйся, ми будемо жити краще, адже я стану композитором». Із-за нестатків  сім’я Леонтовичів вимушена була жити в Тульчині, але всім своїм серцем композитор був у Києві, там були його друзі, колеги, улюблена праця.

В Тульчині батько працював  у жіночому  єпархіальному  училищі. Всі дуже поважали його. Уроки співів проходили в нього цікаво. Він ніколи не починав урок  одразу з теми, а спочатку створював хороший настрій, завжди жартував. Він усіх захопив піснею. Більш за все батько любив досліджувати музичні твори, вивчати особливості їх стилю. Улюбленим заняттям батька була обробка народних пісень. У творчій спадщині Леонтовича понад 100 хорових обробок.

Словникова робота: (обробка – видозмінення музичного твору (частіше народної мелодії) шляхом використання різноманітних засобів музичної виразності).

 За складом голосів хори бувають однорідні( дитячі, жіночі, чоловічі) та мішані.

Серед хорових обробок такі шедеври, як   пісня –реквієм «Козака несуть», яка має  тричастинну побудову,  слухаючи твір можна почути і уявити натовп людей, котрі  із схиленими головами  проводжають в останню путь свого героя, плач молодої дівчини, що втратила свого милого. Музика сповнена напруженого драматичного звучання; «Пряля», «Ой з-за гори кам’яної», «Над річкою бережком», зовсім інший характер мають найвидатніші твори  «Дударик» - це дитяча пісенька про дідуся – дударика, після смерті якого залишилася сиротою його життєва супутниця – дуда. Онук згадує про улюбленого дідуся і його веселу дуду. З простенької дитячої пісеньки, мелодія якої  охоплює три звуки за висотою, Леонтович зумів створити розвинутий розгорнутий хоровий твір із серйозним змістом і «Щедрик» - народним джерелом геніального твору є щедрівка, яка належить до найдавніших зразків ураїнського фольклору. В ній оспівується  радість праці, висловлюється побажання добробуту, родинного щастя. Музика хору – витончена, вигадлива за візерунком. Невимовно красива звукова мережка «Щедрика» ніби виткана поетичною рукою народного майстра.

Пропоную вам послухати цей твір. Діти ваше завдвння після слухання сказати у чиєму виконанні прозвучав цей музичний твір і порівняти як відображено в музиці і в живописі одна  і та  ж подія.

«Щедрик» - слухання,

репродукція картини І.Сколоздра «Радуйся, земле!» (розпис на склі).

Словник: репродукція - фотографічне  відтворення зображень творів живопису.

Питання до дітей: Як вигадаєте, який хор виконував укр.нар.пісню «Щедрик»?

Трагічно обірвалося життя композитора. В ніч на 23 січня 1921 р.  в хаті свого батька  було забито Миколу Дмитровича Леонтовича (ввечері до хати постукав незнайомий і попросився переночувати, а вночі пролунав постріл. Незнайомець  виявився грабіжником, який думав поживитися  у сім’ї священника). Така звістка прийшла до Києва. Лаконічно сповіщалося про смерть одного з найкращих співців-художників, яких знала українська музика. 

Так закінчилося життя великого композитора, але не закінчується наш урок і ми продовжуємо нашу роботу. Пропоную вам роботу в групах. Завдання: прослухати фрагменти українських народних пісень і визначити, до якого пісенного жанру вони належать.

Сьогодні ми з вами розучимо українську народну пісню, шедрівку

 «Ой чиє, чи нема».

Виконання пісні вчителем.

Поспівка:

1.     Вправа зі співу закритим ротом заданого звука (ма, ме, мі, мо, му) на легкість і вільність звуковибудови.

2.     Спів на заданій висоті різних голосних (а,е,і,о,у) на округлення голосних:

3.     Для  активізації роботи  артикуляційного апарату:

4.     Вправа на рухливість голосу побудована на мажорному звукоряді низхідного і висхідного напрямку.

Розучування та виконання пісні учнями.

1.Ой чи є, чи нема  пан –господар дома.

Приспів:

Щедрий вечір, добрий вечір

Пан-господар дома.

2.Ой нема, ой нема, та й поїхав до млина.

3.Тай муки спетлювать, меду-пива купувать.

4.Меду пива купувать, щедрівників частувать.

5. Ой чи є, чи нема  пан –господар дома.

Оцінювання.

Домашнє завдання – слухати музику за власним вибором, вивчити самостійно щедрівку, розповісти про її зміст та звучання. За бажанням відтворити засобами образотворчого мистецтва зміст музичних творів,  та пісень, які звучали сьогодні на уроці.

Підсумок уроку. Що вам сподабалося на уроці?

Про  що  ви  дізналися? Чи вам було цікаво?

Ігровий момент: наближаються новорічні свята, а з ними щедрувальники підуть по хатах вітати господарів з цим святом. Уявіть себе щедрувальниками і давайте виконаємо  вивчену нашу пісню.